До початку ХХІ століття майже всі таксометри були механічними. Це накладало певні обмеження (неможливість оперативної зміни тарифів, відсутність гнучкості в системі розрахунків) і, з розвитком мікропроцесорної техніки, вони були замінені електронними.
Необхідність першої заміни виникла, коли з'явилися нові автомобілі, начинені електронікою. Відлік відстані вони здійснювали від електронного датчика, розташованого на коробці передач автомобіля, і під'єднання механічних таксометрів без серйозних втручань в автомобіль стали неможливими. Деякий час виробники автомобілів робили спеціальні гнізда для таких підключень.
Сучасні електронні таксометри стали досить складними пристроями. Їх оснастили друкуючими пристроями для видачі чеків, складною системою світлової сигналізації (наприклад, працюю/вільний, поточний тариф перевезення і т. п.), датчиками пасажирів (для автоматичного включення в роботу).
Змінилися і методи розрахунку ціни. Так, в деяких країнах було введено поняття «Мінімальної ціни», тобто пасажир повинен проїхати деяку мінімальну відстань, щоб експлуатація автомобіля окупилась його власникові. Приклад: власник оцінив, що багато клієнтів люблять їздити за кут будинку в магазин. Подача таксі, в цілях конкуренції, була скасована. Але відстань від стоянки автомобіля до будинку клієнта може бути більшою, ніж відстань, яку клієнт проїде. Тому власник таксі вирішує, що експлуатація автомобіля буде виправдана, якщо клієнт їздитиме хоч би 3 км.
Принцип роботи таксометра